"Випорожнитися" по-нашому

Знайти туалет у Чернівцях – проблема. А відповідний до санітарних умов, тим паче. Тому нарікати на громадян за поганий запах у підворіттях – не варто до того часу, поки наші громадські вбиральні не будуть у належному стані.

Згідно вимог, у населених пунктах громадські вбиральні повинні бути через кожні 500-700 метрів. Зрозуміло, що “сушка”, паперові рушники та безкоштовний (!) туалетний папір в кожній кабінці – обов’язкові складники цих закладів. Такий комплект у Чернівцях є лише в ресторанах та банках, послуговуватися яким можуть тільки їхні клієнти. Для порівняння: за кордоном користування будь-якої вбиральні дозволене всім людям. Тобто, навіть не купуючи гамбургер, ти маєш право сходити до туалету в Макдональдсі. Приїжджаючи сюди, іноземці лякаються наших вбиралень. Відповідно, стан громадських туалетів – це візитна картка міста.

Скільки коштує сходити в туалет?

Начальник департаменту житлово-комунального господарства Ярослав Кушнірик сказав, що всі громадські туалети в місті безкоштовні і працюють цілодобово. Якщо ви пригадуєте туалет в парку Федьковича, то розумієте, що немає значення, що він безкоштовний. Просто туди взагалі ніхто не ходить. Щодо інших двох парків, то “Жовтневий” славиться своїм безкоштовним і порівняно хорошим туалетом. Його власник, директор парку Микола Марків сам опікується санітарією приміщення. Це, мабуть, найкращий громадський туалет в місті. У Центральному парку ім. Т. Шевченка вбиральня, що межує із автозупинкою “Садова” є власністю ПП Івана Гриманюка, друга – навпроти кафе “Літо” – ним же орендується. Обидві традиційно з касиром при вході.

Ситуація з комунальними туалетами не краща. Найпопулярніший туалет, що на Соборній площі славиться поганим запахом, відсутністю сухих полотенець і навіть “сушок”. Власник Сергій Коцур жаліється, що “сушки” у зв’язку з варварством відвідувачів вкотре на ремонті. В центрі можна зайти і до кінотеатру “Чернівці”. Відвідувачам кіносеансу послуга безкоштовна, з людини з вулиці – 75 копійок.

Нову моду на користування вбиральнями час від час встановлює адміністрація готелю “Черемош”. Під час ярмарків, які в готелі проводяться досить часто, аби скористатися туалетом потрібно попросити у консьєржки ключі, попередньо заплативши за це гривню. Цікаво, чи не соромно пояснювати гостям міста за які такі незвичайні послуги, вони повинні просити ключі на рецепшині. Розчаруванню туристів немає меж, коли у вбиральні немає навіть мила!

З тієї ж причини присоромлено бігають з ключем від каси супермаркету “Колос”, що в районі “Майдану” до клозету за поворот.

На Калинівському ринку за похід до вбиральні навіть його працівникам слід попрощатися з гривнею.

Ідентична прикрість і при відвідуванні кафе “Дует”, що неподалік Будинку побуту. Цікаво, куди дивиться Санітарна Епідемічна Станція, адже навіть відвідувачі кафе платять гривню, щоб скористатися туалетом? І чому на авто- та залізничному вокзалах, навіть при наявності квитка, вбиральні платні? Виникає проблема і з пошуком предмета обговорення. Знайти вказівник з написом “WC/Туалет” – справа даремна. А в нових спальних мікрорайонах – і не потрібна. Адже там немає жодного відхожого місця! Отже, правило про те, що на 1000 чоловік повинна бути одна кабінка не підтверджується. Що ж до біотуалетів, то їх виставляють лише на великі свята. Для прикладу: у центрі Тернополя в літній період такі туалети стоять постійно.

Музичні кабінки із запахом квітів

На Заході в туалетах дуже чисто і гігієнічно. Наші переселенці до Канади, жартують, що там у місцевих вбиральнях навіть спати можна. Згідно до канадського стандарту, крім чоловічого і жіночого, повинен бути туалет для людей з обмеженими можливостями. Такі кабінки облаштовані поручнями, там стоїть автоматичний спуск і обов’язково є зв’язок з допомогою. Є стандарт для дітей. Туалети і пісуари зроблені спеціально для дітей встановлені нижче. Вбиральні працюють 24 години на добу і скрізь вони безкоштовні. В туалетах, зазвичай, грає музика. Найкращі зразки – в клубах та ресторанах, адже біля дзеркала стоять полички з духами, одеколонами, жуйками, презервативами, полотенцями та іншими речами, які дозволяють безкоштовно привести себе в порядок. Такі туалети нагадують вбиральні привілейованих древніх римлян. В Америці туалетні кабінки для людей з обмеженими можливостями також є у кожній громадській вбиральні, а от у Європі  таке явище, поширене не скрізь. Скрізь у цивілізованих країнах у жіночих туалетах є спеціальна більша за розміром кабінка зі столиком для пеленання дитини. В Японії у деяких клозетах пахне квітами, а подеколи, аби потрапити в таке місце, слід зняти вуличне взуття. В Китаї вбиральням, як і готелям, присвоюють категорії. Звісно, що проблеми вентиляції та кондиціонування відхожих місць за кордоном не виникають.

Українська приказка “Все своє ношу з собою” виправдовує себе. Смачно поївши, а ще, не дай Боже, випивши пива, стрімголов біжіть додому, бо що, коли природа дасться взнаки, а ви навіть не на Соборці чи площі Філармонії! А якщо ви десь на Гравітоні, то залишається проситися до мешканців сусіднього будинку. Краще не ризикуйте це робити, як Адам і Єва, адже штраф за випорожнення в місцях, непередбачених законом, коштуватиме вам від 50 гривень.